Обсесивно-компульсивні розлади, або невроз нав’язливих станів, характеризуються розвитком нав’язливих думок, спогадів, рухів і дій, а також різноманітними патологічними страхами і фобіями.
Найчастіше хворі усвідомлюють свої «дивацтва», але не можуть з ними впоратися самостійно. При цьому вони відчувають дискомфорт, дистрес, стрес, патологічні страхи, тривогу, знижується їх розумова і фізична працездатність.
Обсесивно-компульсивні розлади можуть мати хронічний, прогресуючий або епізодичний характер.
Виконання цих дій і ритуалів на початкових етапах тимчасово полегшує їх стан. Але в подальшому ритуальні обряди перестають допомагати, і хворі придумують нові символічні ритуали. При подальших ускладненнях з’являється схильність до віри, релігій, до нетрадиційних методів лікування. У хворих виникають обмеження комунікації в суспільстві, які хворими усвідомлюються як марними і безглуздими.
При ретельному ознайомленні завжди можна знайти перевагу нав’язливих думок, роздумів – «розумова жуйка» над компульсивними, нав’язливими ритуалами і діями. При відсутності своєчасної допомоги стан хворих погіршується і можна спостерігати змішання нав’язливих думок, дій і інші обсесивно-компульсивні розлади.
Наприклад, у хворого нав’язливі страхи заразитися і він перестав користуватися громадським транспортом. Інший пацієнт завжди носив з собою вату і спирт. При відкриванні дверей він тут же дезинфікував руки спиртом. Третій паціет користувався тільки своїм посудом і завжди носив її з собою.
Зовні такі пацієнти, частіше з гипотрофічною статурою, охайні, чуйні, обережні, перш за все, вони є вірними союзниками лікарів, особливо тих, хто їх розуміє, перш за все, досвідчених психотерапевтів. У той же час вони є важким контингентом для фахівців, можуть чітко виконувати приписи лікарів, але з роками у них з’являються свої раціональні підходи до свого стану.