Обсесивно-компульсивні розлади, або невроз нав’язливих станів, характеризуються розвитком нав’язливих думок, спогадів, рухів і дій, а також різноманітними патологічними страхами і фобіями.

Найчастіше хворі усвідомлюють свої «дивацтва», але не можуть з ними впоратися самостійно. При цьому вони відчувають дискомфорт, дистрес, стрес, патологічні страхи, тривогу, знижується їх розумова і фізична працездатність.
Обсесивно-компульсивні розлади можуть мати хронічний, прогресуючий або епізодичний характер.

Класифікація обсесивно-компульсивних розладів за МКХ-10

• Переважно нав’язливі думки або міркування – обсессии.
• Переважно компульсивні дії – нав’язливі ритуали.
• Змішані нав’язливі думки і дії.
• Інші обсесивно-компульсивні розлади.
• Невизначені обсесивно-компульсивні розлади.

Симптоми і ознаки

• Забобони, особлива і зайва увага до чогось.
• Нав’язливі, весь час повторювані думки.
• Тривога, наслідок цих думок.
• Певні і часто повторювані однакові дії з метою усунення тривоги.
• Страх зараження або забруднення.
• Страх заподіяння шкоди собі чи іншим.
• Сексуально відверті або жорстокі думки і образи.
• Релігійні або моральні ідеї.
• Страх втратити або не мати якісь предмети.
• Порядок і симетрія: ідея, що все повинно бути побудовано «правильно».

Виконання цих дій і ритуалів на початкових етапах тимчасово полегшує їх стан. Але в подальшому ритуальні обряди перестають допомагати, і хворі придумують нові символічні ритуали. При подальших ускладненнях з’являється схильність до віри, релігій, до нетрадиційних методів лікування. У хворих виникають обмеження комунікації в суспільстві, які хворими усвідомлюються як марними і безглуздими.

При ретельному ознайомленні завжди можна знайти перевагу нав’язливих думок, роздумів – «розумова жуйка» над компульсивними, нав’язливими ритуалами і діями. При відсутності своєчасної допомоги стан хворих погіршується і можна спостерігати змішання нав’язливих думок, дій і інші обсесивно-компульсивні розлади.

Наприклад, у хворого нав’язливі страхи заразитися і він перестав користуватися громадським транспортом. Інший пацієнт завжди носив з собою вату і спирт. При відкриванні дверей він тут же дезинфікував руки спиртом. Третій паціет користувався тільки своїм посудом і завжди носив її з собою.

Зовні такі пацієнти, частіше з гипотрофічною статурою, охайні, чуйні, обережні, перш за все, вони є вірними союзниками лікарів, особливо тих, хто їх розуміє, перш за все, досвідчених психотерапевтів. У той же час вони є важким контингентом для фахівців, можуть чітко виконувати приписи лікарів, але з роками у них з’являються свої раціональні підходи до свого стану.