Панічні розлади – це психічні розлади, що характеризуються частою або епізодичною пароксизмальною, нападоподібною тривожністю зі спонтанним виникненням панічної атаки або крайньої тривоги.
Панічні атаки – це короткочасні вегетативні, афективні (емоційні) кризи, що супроводжуються болісними тривогою, страхом, емоційними порушеннями і вегетативними розладами.
Панічні розлади частіше спостерігаються у молоді і працездатної частини населення, рідше в дитячому і підлітковому віці, у жінок – в 2-3 рази частіше, ніж у чоловіків. Найчастіше у хворих, при адекватній терапії, спостерігається поліпшення, іноді – навіть значне. Але такі хворі є групою ризику. Часті психотравмуючі ситуації, соціально-несприятливі фактори сприяють повторному прояву панічних розладів і їх рецидивів.
Для таких хворих характерна незрозуміла непередбачувана важка тривога і паніка, що не обмежується конкретною ситуацією. При ретельному ознайомленні з хворим можна виявити прямий зв’язок панічного розладу з психотравмуючими факторами, котрі спровокували цю патологію.
Несподівані страхи можуть супроводжуватися підвищенням артеріального тиску, вираженою тахікардією, нестачею повітря-дихання, болями в грудній клітці, шлунково-кишкового тракту, до повної «втрати свідомості», божевілля, смерті, втрати самоконтролю.
При відсутності своєчасної допомоги хворим їх стан може різко погіршитися навіть від незначних соціально-несприятливих факторів, може з’явитися «страх смерті», «страх божевілля» (лісcофобія – lyssophobia, грец. Lyssa – сказ, безумство), при якому хворі дезорієнтовані, в тому числі спостерігається дереалізація, деперсоналізація. Подібні хворі через «складності» можуть бути госпіталізовані в неврологічні, соматичні клініки або в відділення реанімації.
Раніше лікарі таким хворим ставили діагноз: вегетативний сімпатоадренальний криз, кардіоневроз, судинний невроз, вегето-судинна дистонія з кризовим перебігом.
Панічні атаки можуть бути проявом різних порушень, зокрема, захворювань серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, ендокринних захворювань.
Для точного діагностування наявності панічного розладу – в основному характерні кілька повторюваних атак протягом 20-30 днів без будь-яких причин, ситуацій і т.д.
На практиці, при панічних атаках спостерігаються напади страху, тривоги, паніки з відчуттям внутрішнього перенапруження, прискореного серцебиття, з холодним потом, ознобом, нестачею повітря, задухою і утрудненим диханням, сплутаністю думок. У рідкісних випадках у хворих порушується моторика, важко ходити, з’являються сенсорні порушення зору і слуху, прискорене сечовипускання і рідко стілець.
Тривалість нападу може тривати від хвилини до декількох годин і більше 1-2 рази в день, тиждень або місяць. Надалі хворі самі адаптуються до нападів і носять з собою постійно необхідні медикаменти.
У більшості випадків панічні атаки залишають негативний слід в підсвідомості хворих, що веде до появи синдрому «очікування» повторного нападу і хворі обмежують свої соціальні контакти, у них знижується працездатність і можлива поява страху перед відвідуванням громадських місць – агорафобія.
Традиційно подібні хворі частіше звертаються до різних фахівців, але тільки своєчасна допомога психіатрів, психотерапевтів буде найефективнішим способом для надання їм допомоги.
У медичній практиці панічні атаки розглядаються в складі і прояві з іншими тривожними розладами. Панічні атаки в подальшому є попередниками складних панічних розладів і трансформуються в важкі генералізовані тривожні розлади, що може привести до інвалідності.