Аутизм, гіпергомоцистеїнемія
мама Прохора, Настя. м. Суми, Україна

Приїхали ми на лікування аутизму та гіпергомоцистеїнемії до лікаря Рахманова, коли Прохора було 3.2 року, в лютому 2016 року. Пишу тільки зараз, тому як, затамувавши подих, ми з чоловіком спостерігали як Прохор змінювався на очах. На момент надходження нас можна було охарактеризувати так:

– не відгукується на своє ім’я
– не утримує очної контакт
– мова на рівні белькотіння
– не привчений до горщика
– фактично повне нерозуміння зверненої мови
– гіперактивність
– величезний дефіцит уваги

З цим багажем ми поступили на 1 цикл проходження терапії.
Коли ми повернулися додому, всі родичі, гості, які приходили до нас, профільні фахівці, що займаються з ним, говорили в один голос – Прохор прокинувся.

Поїздки в маршрутках перестали бути нестерпним. Раніше він кричав, намагався бігати по салону.
З усіх платних садків, груп неповного дня, дитячих центрів раннього розвитку, нас зовсім скоро просили покинути, часто навпростець, ці заклади.

З вересня 2016 року Прохор відвідує масовий садок, саму звичайну групу з 35 осіб.
Дитина почала чути і розуміти вказівки, прохання на побутовому рівні. За словами викладачів Прохор наздогнав однолітків з академічних знань (великий пасивний словниковий запас).

Наостанок, я хочу поділитися історією, яка нас торкнулася ще 1,5 роки тому:
Коли нам встановили діагноз, запропонували пройти комісію для оформлення інвалідності. Серед лікарів-був генетик.

Ми здали всі аналізи, рекомендовані лікарем, і відразу потрапили на облік Харківського Генетичного Центру. Було встановлено діагноз гіпергомоцистеїнемія. Це генетичне захворювання. Нас садили на дуже жорсткі дієти, ми були фактично вегетаріанці. 1 раз в 3 місяці здавали цілий ряд дорогих аналізів (амінокислотний ряд, гомоцистеїн, урінолізіс, іммуноглобілін і т.д.)

У підсумку я сама вирішила дізнатися причину (по можливості) і здали крім клінічних аналізів – генетичні. Виявили, що у нього є мутації 2-х генів фоллатного циклу + лактозная неперіносімость. Це все в комплексі, якщо не дотримуватися корекції харчування, збільшує зростання гомоцистеїну в крові і тим самим збільшує інтоксикацію організму.

Ми брали за призначенням генетиків всілякі препарати і комплекс вітамінів – в результаті збільшили печінку на 2см. Це Оочень багато для малюка 2х-3х років. Все це обстеження ми пройшли до надходження на лікування до професора Рахманова. Я приїхала зовсім засмучена, крім іншого списку скарг.

Зараз аналізи в нормі. Це без БАДів, без препаратів, що виводять інтоксикацію, без довгого списку вітамінів (як би безневинно звучало). Тепер він їсть все, що йому потрібно за віком + харчування садка, без поправок.

Результати лікування видно не тільки на словах радісної мами, а й на результатах аналізів різних лабораторій, з печатками генетиків. До речі, що спостерігає нас лікар-генетик, прекрасно знає, де ми проходимо лікування, у кого.
Свої рекомендації вона тепер погоджує з черговим циклом терапії професора Рахманова.

Спасибі Вам професоре!

З повагою,
мама Прохора, Настя. м. Суми, Україна
066-558-53-36

Схожі відгуки про лікування
мама Юлія, син Даніел 5.5 років, Амстердам, Нідерланди
Здрастуйте, мене звуть Юлія, я мама Даніела 5.5 років, живемо в Амстердамі, закінчили 4 етап лікування. Приїхали до клініки в 4,5 роки, після проведеного ендоскопічного хірургічного втручання — арахноїдальна кіста правої лобової частини та деформація черепа, у памперсі, енкопрез, запори, словниковий запас 50 слів, небажана поведінка, несамостійний, скрип зубами, кри...
Читати повний відгук
мама Вадима
Добрий день, я мама Вадима 5,4 роки. Звернулися до професора в 4 роки, діагноз РАС, ЗПРР – затримка мовного розвитку. За 4 етапу лікування отримали дуже хороший результат. До лікування не було розуміння зверненої мови, зорового контакту, непослух, аутоагресія, проблеми з походом в туалет, і ще дуже багато інших скарг....
Читати повний відгук
мама Давида, Донецька область, Україна
Відгуки (форум) про лікування: Затримка мови, невроз, гіперактивність, Давид 6 років В 4.5 року Давид захворів ларенготрахееітом і потрапив в інфекційну лікарню... І відразу під час цієї хвороби ще в лікарні він начебто "злетів з котушок". Постійно ридав, почав кусатися, дряпатися, битися. Коли приїхали додому почав падати на підлогу, постійні істерики, був себе в лоб з жахливою силою, всіх ображав, почав обпісіваться (енурез). ЦЕ БУВ АТ!!! Дитину як підмінили!...
Читати повний відгук
Читати схожі відгуки