Лікування раннього дитячого аутизму (РДА) – гіперактивна форма. Перший етап лікування у Дніпрі син проходив у віці 3 років та 10 місяців. На сьогодні мій син Антон пройшов 5 етапів лікування у Вагіфа Мамедовича. Діагноз був – ранній дитячий аутизм (РДА), гіперактивно-відмовлена форма аутизму за класифікацією професора Рахманова або 1-2 група за класифікацією Микільської. Нині моєму синові 5.8 років. Хочу засмутити деяких скептиків, але ефект від лікування професора Рахманова носить не тимчасовий характер!
Антон – моя друга дитина від другої вагітності. Усю вагітність приймала Дуфастон (гармон прогестерон). Ніяких, особливо сильних стресів, під час вагітності не було – звичайні життєві ситуації, постійна робота, лікарняний, що оплачується… Пологи – кесарів розтин, як утім і перші (за свідченнями кардіологів), але на відміну від перших пологів у Антона була базова реанімація – лікарі сказали, що у нього не розкривалися легені, до ранку він пролежав під киснем.
Виписали нас через 5 днів, про те, що не заважало б спостерігатися у невропатолога ніхто не сказав. Фізично дитина розвивалася нормально, відповідала чинним нормам. З’являлися перші слова “мама”, “баба”, був вказівний жест, але ще до року я помітила, що зовсім не цікавиться тваринами та іншими дітьми на дитячому майданчику. Батьки списували це на особливості його характеру, стверджуючи, що мої діти різні і розвиватися можуть теж по-різному.
У віці 3 років та 10 місяців Антон мав усі ознаки та симптоми аутизму:
– уникав зорового контакту,
– не відгукувався на своє ім’я,
– розвиток мови на рівні белькотіння, словниковий запас 10-15 слів які він вимовляв коли йому хотілося і багаторазово,
– стереотипні рухи – похитування, махи руками, маятниковий біг…
– вдома ходив без трусів і шкарпеток, не дозволяючи їх одягати,
– не привчений до горщика,
– дуже низький рівень розуміння зверненої щодо нього мови,
– не виконував словесні інструкції,
– важко було привернути його увагу до навчального процесу, і якщо вдавалося, дуже не довго.
– ми забули що таке «уникає зорового контакту»,
– відкликається на своє ім’я, вміє його вимовляти,
– словниковий запас значно збільшився (назви тварин, фігур, рахує від 1 до 20 і від 10 до 1, знає весь алфавіт, називає цифри та літери які йому показують),
– стереотипні рухи залишилися,
– вдома ходить в одязі і не чинить опір при одяганні,
– самостійно знімає штани і сідає на горщик,
– дуже різко (буквально в перший день лікування) покращилося розуміння мови, ніби включили якусь кнопку,
– виконує всі словесні інструкції, більш складні потрібно підкріплювати жестом і тоді виконує,
– дуже любить коли з ним займаються вдома чи в садку (розглядати картинки у книгах, змушує писати літери та цифри, малювати картинки…)
– зоровий контакт зі мною налагодився відразу, зі сторонніми людьми покращувався після кожного циклу лікування,
– відповідає на запитання одним двома словами: Як тебе звати? Скільки тобі років? Як твоє прізвище? Чого ти хочеш? Хто це? Що це? та ін.
– починає користуватися своїм словниковим запасом самостійно, правда для цього йому потрібно чогось захотіти і він складає фразу з двох-трьох слів, фрази виходять поки не дуже правильні (наприклад «Мама дай хліб олія», замість «Мама дай бутерброд з олією») і т.д.). Повторити за будь-ким може більш довгу фразу. Після 5 етапу значно почастішала ехолалія, чому я дуже рада, тому що після спостережень за іншими дітьми на лікуванні та спілкуванні з їхніми мамами я вважаю, що це черговий етап мовного розвитку моєї дитини.
Знайомі мені діти, у яких була інтенсивна ехолалія, зараз у мовному плані більш розвинені ніж Антоша.
– суттєво покращилася тактильна чутливість. На початку лікування мій син абсолютно не реагував на лоскіт стоп, зараз у нього нормальна чутливість шкіри.
– з туалетом наступна ситуація – вдома іноді може сходити сам, у садочку його водять у туалет за розкладом, вдома періодично пропоную провідати горщик і в 90% випадках він погоджується,
– поліпшення розуміння мови після кожного циклу помічають навіть сторонні люди, а не тільки члени сім’ї,
– виконує складні словесні прохання без підкріплення жестами, якщо прохання пов’язані з діями в знайомому йому просторі,
– любить займатися, знає російський алфавіт, може прочитати слово за звуками, а потім сказати цілком, короткі слова читає по складах, знайомі слова говорить відразу (глобальне читання), нещодавно самостійно за підручником старшого сина вивчив англійську алфавіт,
– ще на 5 циклі з’явився страх темряви, раніше дитина була без почуття страху, тікала в ліс, на проїжджу частину не дивлячись на машини.
Якщо узагальнити результати лікування, то можу сказати, що після кожного етапу лікування вдома настає загострення, може бути тривалим, потім відбувається черговий прорив у розвитку дитини.
За два роки я та члени сім’ї змінили не лише своє ставлення до Антона, а й до життя взагалі. Вважаю цей факт відіграє не останню роль у одужанні сина.
Хочете ви того чи ні, але діти аутисти змінюють членів своїх сімей, тільки вибір у який бік змінюватися роблять люди самі. Хтось закривається у своїй раковині, ображається на весь світ за те, що у нього хвора дитина, заздрить здоровим дітям і т.д. А хтось радіє кожному новому дню і зовсім не соромиться своєї хворої дитини, до її дивацтва ставиться з гумором, нічого не вимагає від оточуючих, а навпаки намагається викликати в них інтерес до дитини.
Зараз ми збираємось потрапити на 6 цикл лікування.
У кого будуть питання – дзвоніть 050 1014186, або пишіть poljka@ukr.net (електронну пошту переглядаю раз на тиждень) Людмила, Україна, Донецька область