ДЦП, спастичний парапарез нижніх кінцівок, ЗПР, ЗНМ, розлади розвитку моторних функцій

Світлана, син Даня, м. Вишневе, Україна

Мене звуть Світлана, моєму синові Дані 6.9 років. У нас діагноз: дитячий церебральний параліч (ДЦП), спастичний парапарез нижніх кінцівок, ЗПР, загальне недорозвинення мови (ЗНМ) 1 ступеня. Ми з м.Вишневе, Україна. У лютому закінчили 9 циклів лікування.

Трохи історії до лікування

Дитина народилася вчасно, на 40 тижні, пологи були термінові, стрімкі. Після народження нас відразу перевели у відділення патології новонароджених, звідки виписали з діагнозом: гипоксическое-ішемічне ураження головного мозку. Після виписки нас відразу поставили на облік до невролога. Далі почалися постійні походи по різним фахівцям, обстеження, аналізи, МРТ, прийом всіляких натрапив: цераксон, семакс, церебролізин, цереброкурін, кортексин, Ноофен.

Пройшли три цикли лікування в центрі Мартинюка, поліпшення були, але не значні. В 1.2 року почав сидіти, в 2.6 року ходити з підтримкою. Стояли на обліку в генетика в Охматдиті, так як була підозра на генетичний діагноз. Зробили аналіз на хромосоми, ТМС крові, скринінг сечі – все було в нормі. З народження постійно проходили курси масажу, з півтора року почали займатися з логопедом.

До трьох років нам ставили синдром рухових порушень, а в три вже поставили ДЦП з усіма наслідками, що випливають: спастичний парапарез нижніх кінцівок, ЗПР, загальне недорозвинення мови (ЗНМ) 1 ступеня. У три з половиною почали відвідувати реабілітаційний центр, де познайомилися з мамою Юлією, яка порадила нам їхати в Дніпро. Я відразу відправила документи, нас запросили на консультацію. У лютому 2016 пройшли 1-й цикл лікування, Дані тоді було 3.7 років.

На момент початку лікування у нас було дуже багато скарг:

1. Відсутність мови (були деякі звуки, лепет: ма-ма-ма, ба-ба-ба, ва-ва-ва)
2. Відставання в фізичному розвитку (погано ходив, в основному з підтримкою, була порушена координація, постійно падав, чіпляючись нога об ногу), мотивації ходити не було, тому я носила весь час його на руках.
3. Відсутність навичок самообслуговування (не вмів самостійно пити, їсти, одягатися, роздягатися).
4. Не було вказівного жесту.
5. Затримка дрібної моторики (не вмів тримати ручку, олівці, не було “Пінцетний” захоплення).
6. Аутоагресія (кусав коліна на ногах, бився головою об стіну, бив руками голову).
7. Чи не сформовані санітарно-гігієнічні норми (енурез, енкопрез, боявся горщика, відмовлявся на нього сідати).
8. Постійно скрипів зубами.
9. Поганий сон (часто вночі прокидався, сильно крутився уві сні).
10. Косили очі і ще зіниці були опущені вниз (називається симптом Греффі).
11. Не було посидючості, був дратівливим, не було інтересу до занять, не міг сконцентруватися, постійно відволікався на різні подразники.
12. Було багато різних стереотипів (біг по колу, махання руками, викладання іграшок в ряд, ходіння одним маршрутом і тд.)

І ще багато іншого, про що зараз і не згадаєш.

Лікування ДЦП у професора Рахманова В. М.

Перший цикл затягнувся в нас на місяць, тому-що дитина під час лікування захворів і нас відправили в іншу лікарню. Там провели чотири дні і знову продовжили лікування. Для мене перший цикл був найважчим морально і фізично, було кілька разів бажання все кинути і поїхати, але думка про те, що дитину треба ставити на ноги, змушувала мене перебороти свої емоції і продовжувати далі лікування.

Після першого циклу лікування Даня навчився самостійно їсти ложкою, пити з чашки, перестав всі скидати на пол.Стал самостійно ходити, намагатися бігати, підніматися по сходах. Став міцнішим фізично. Покращився сон, став рідше прокидатися, менше ворочатися уві сні.

Після другого циклу Даня став проситися на горщик, самостійно ходити в туалет, пісяти по-чоловічому, пішов нічний енурез. З кожним наступним циклом, Даня розвивався, креп фізично, поліпшувалася дрібна й велика моторика, з’явився вказівний жест, перестав скрипіти зубами, потихеньку йшла аутоагрессия (перестав гризти ноги і битися головою об стіну). Перестали косити очі і вирівнялися зіниці.

Наші результати лікування ДЦП у професора Рахманова В. М.

На сьогоднішній день у нас такі досягнення: Даня сам вміє роздягатися і одягатися, все крім блискавок, гудзиків і шнурків. Вміє взути взуття на липучках. Дуже швидко бігає, прігает, піднімається і спускається по сходах сам. Всім цікавиться, зауважує дрібні деталі, щось поламано, чогось не вистачає.

Хороша зорова пам’ять, трохи освоїв телефон, може по картинці сам знайти те, що його цікавить. Після поточного циклу лікування у нас набагато краще стала пасивна мова, все намагається повторити. Активна мова теж стала краще, з’являється багато нових слів, намагається складати пропозиції: мама дай, мама пити, тітка Яна і інше.

Відповідає на питання, поки тільки “так” або “ні”. Дуже любить допомагати і злиться, якщо йому забороняють. Трохи з’явилася посидючість, дуже любить малювати, поки в основному “рука в руці”, а й намагається малювати сам, тепер у нас змальовані стіни, підвіконня, стіл.

Грає іграшками за призначенням, катає машинки, складає конструктор, пазли. Раніше все викладав в ряд або все крутив. Спокійно їздимо в транспорті, ходимо по магазинах, гуляємо на вулиці. Звичайно, ще багато чому нам потрібно вчитися, але те, що у нас вже є це дуже-дуже багато.

Хочу порадити іншим мамам, у которих діти з подібними діагнозомі – ДЦП, спастичний парапарез нижніх кінцівок, ЗПР, загальне недорозвинення мови (ОНР) 1 ступеня та схожі, щоб вони не опускали руки і дали шанс на одужання своєї дитини. Потрібно працювати і займатися з ними кожен день, і результат обов’язково буде.

Спасибі Вам величезне Вагіф Мамедович, щиро Вам вдячна!

Телефонуйте, всім відповім.
Світлана, син Даня, м. Вишневе, Україна
050-675-85-81