Лікування ЗПМР
мама Іллі

Я Світлана Петрова – мама Іллі. Напишу про наші результати. Іллі з 3 років ставили діагноз ЗПМР, неврологи запевняли мене, що ніякого аутизму немає, мовляв, попийте ліки, проколіть укольчики, і все налагодиться. Оскільки я також вважала, що аутизму немає, але десь збій у системі, я супротивник усякої хімії, то ми відвідували логопеда, більше з ним гуляли, ходили до спільного садка. Але дитина мовчала, хоча було розуміння мови, був контактним. Час йшов. Все-таки стали пити медикаменти, але дуже щадно, Кортексин не кололи, пропили пантогам, альфохолін, нообут. Найкраща реакція була на альфохолін. Дякувати Богу, побічних не було. Але я розуміла, що це не те, що потрібно налагодити систему, а не засмічувати організм фармхімією. Від нас у місті відмовилися всі логопеди через те, що дитина “хвора”. Так, сказати про свою некомпетентність хіба можна.

Потім карантин, знову пауза. Потім у серпні 2020 року я поїхала до обласного (вже іншого невролога), вона знову призначила купу ноотропів і все. “Ви повинні з цим змиритися, вам потрібно навчитися з цим жити, це ваш хрест, дитина буде займатися лише у спецшколі і багато чого я чула від лікарів і навіть родичів. Діагноз аутизм був поставлений обласним психіатром, коли дитині було 5 років та 2 тижні. І тоді, коли ми з Ілюхою залишилися самі, то я зрозуміла, що допомоги чекати нема звідки. Завдяки моїм новим друзям, я потрапила до Іоанового центру в Підгородному. Тоді в мене і виникла думка поїхати до доктора Рахманова, про якого я вперше почула від брата моєї одногрупниці, коли Ілюсі було близько 3 років. Але тоді моя пропозиція сім’ї поїхати зустріла категоричне “ні”. Причинами називалося те, що в Іллюші така реакція була на крапельницю, а там голки, як він відреагує, крім того, сім’ю налякала ціна, де жити, і ще багато чого, “чекай, заговорить, це ж хлопчик”.

Загалом, на момент, коли я з Ілюхою сама за кермом вперше покрила таку відстань від будинку до Підгородного, страх уже був пройдений. Я давно за кермом. Але я їздила лише у своєму маленькому містечку та до сусідніх міст, там немає такого руху. Я дуже боялася міського руху. Але! Я потрапила до клініки професора Рахманова. Для себе я вирішила: Я звідси не поїду, тут Іллюші точно допоможуть! Мабуть, така рішучість прозирала у погляді. Дякуємо професору, нас на лікування взяли одразу. То був Божий знак. Кожна мати розуміє, що така дитина – це наш провідник до Бога, це рятівник нашої душі! Люди забули про Бога, Він як люблячий Батько, повертає нас до Себе.

Поліпшення у Іллюші почалися відразу, я багато писала всі дрібні зміни, а їх багато. Він став розуміти набагато більше, став краще виконувати прохання, міг піти в іншу кімнату, щоби взутися на моє прохання. Він став підстрибувати. Став краще ходити в туалет по великому, раніше міг раз на 5-7 днів. Став краще їсти. Жодними дієтами я не займалася. Просто пристосувалася маскувати їжу. Він їв оладки. Так от, оладки були з усього (овочі та фрукти, гарбуз), загалом, Ілюха мене добре тренував. Велика подяка професору Рахманову і всьому персоналу клініки за їхню таку необхідну працю! Я захоплююся тим, скільки ж кохання вміщують їхні серця, скільки працьовитості, скільки витривалості! Низький уклін!!!

Ми тут були вперше, але я звідси нікуди не піду! Серцем я відчула, що недаремно Бог мене сюди привів. Я просила Його показати мені шлях. І дуже вдячна Богові, що Він привів мене до професора Рахманова. Я впевнена, що вдома буде ще більше покращень. За 20 днів було 38% покращень, а скарг у мене було записано 98.
Дорогі мами, Я дуже рада, що познайомилася з вами! Так багато таких самовідданих, сильних духом людей ніде, напевно, не зустрінеш, крім, як там, де проявляється безумовна материнська ЛЮБОВ!!!

Я пишу вірші. Точніше, вони мені приходять, Я їх ловлю. І зауважила, що десь за рік вони виконуються. 08 січня 2021 року народився вірш “Відродження”.

ВОЗРОЖДЕНИЕ
Вы, будто луч света во мраке,
Мне путь указали к заре.
Отправлю в отвалы все шлаки
Эмоций, сгоревших в костре.

Я горькою думой томилась,
Металась, не видя пути,
В слезах на коленях молилась,
Чтоб выход из Ада найти.

Достигнув в отчаянье пика,
Упала я, крылья сложив.
Откликнулось Небо на крики,
Страданьям конец положив.

И пламенем боль обнимая,
Огонь ее в прах обратил.
В дороге от Ада до Рая
Господь меня вновь возродил.

Себя соберу я из пепла,
И птицею Феникс взлетев,
Пойму, в том костре я окрепла,
Несчастьями переболев.

Теперь же взмахну я крылами
И ввысь устремлюсь к небесам!
Душа, исцеляясь слезами,
Открыла проход чудесам!

08.01.2021, автор – я, Светлана Мишина
Вдохновили стихи Ирины Вовк (из группы Аутизм, биомед, восстановление) за которые я ей очень благодарна! И за надежду и веру!

НЕСЧАСТЬЕ
Ко мне постучалось несчастье,
Не просто несчастье — беда!
Разбило мне сердце на части,
Внутри оголив провода.
Ломало, метало, крушило,
Меняло привычную жизнь…
Молила его и просила:
Не трошь меня, остановись!
И вот я среди пепелища…
Ни боли, ни страха теперь,
Мой ум стал яснее и чище,
Распахнута новая дверь.
Терять уже нечего, что мне?
До нового дня только шаг.
Теперь все желанья исполню,
Пускай не пойму еще как.
В душе, словно сад расцветает,
Где раньше был мусор и смрад.
Я только сейчас понимаю,
Путь к раю лежит через ад.
Бывает вся жизнь не по масти,
Но страшно ее поменять.
Тогда и приходит несчастье,
Чтоб в жизнь нашу счастье позвать…

Схожі відгуки про лікування
Наталія, мама Данила, 4 роки, Україна
Мене звати Наталя. Я мама Данила, якому 4 роки. Ніколи не думала, що ми зіткнемося з проблемою відсутності мови. Я з освіти психолог, кандидат психологічних наук, педагог. Працюю у вищому навчальному закладі. Проводжу лекції, семінари, практики. Мій звичний стан – це говоріння. Мій син з самого дитинства слухав завжди мій...
Читати повний відгук
мама Катя, син Рома та дочка Лілія, Волинь, Україна
Ставили діагноз ЗМР, риси РАС, гіперактивність. Він не розумів зверненої мови, не дивився в очі, не було вказівного жесту, не відгукувався на ім’я, нічний енурез, не тримав олівця в руці, не помічав дітей, сам по собі у своєму світі. На лікування вперше потрапили у 3,10 років. З Ромою ми пройшли...
Читати повний відгук
бабуся Ліля, Сівчев Давид 4.9 року, Одеса, Україна
Діагноз ЗПРР. Дитина не какала сама, була не адекватною, не було інстинкту самозбереження, не говорило взагалі, не переносимість лактози і купа проблем у поведінці. Лікування почали рівно в 2 роки, На даний момент Давиду 4 рік. 9 міс. У вересні закінчили 8 етап лікування. Хочу похвалитися нашими успіхами, про які...
Читати повний відгук
Читати схожі відгуки