Гідроцефалія, після коми, ЗПР

мама Катя, м. Київ

Моїй доньці Єві 9 років. Травма при пологах дала наслідки – гідроцефалія головного мозку, з подальшим ЗПР. Хочу поділиться своєю нелегкою історією життя дитини і дати наші відгуки про лікування у професора Рахманова.

Було 2 шунтування. Перше з них не вдале. Шунт працював на половину. Дитина від цього постраждав, погано розвивався, почалася повнота, всі моменти аж до тримання голови давалися важко, розвиток йшло з великою затримкою. У 9 місяців шунт замінили на повністю робочий. Дитина почав розвиватися, повільніше ніж однолітки, але все ж.

До 5 років вона ще погано ходила, взагалі не вміла повзати і підстрибувати. Психіатри писали рецепти з сильними ліками, і примовляли: «Пийте таблетки, дитина без них не буде розвиватися, їй 5 років, а вона мовчить, пийте!». Але ми з чоловіком, перечитавши весь інтернет і відгуки мам, побічні ефекти від ліків, так і не зважилися їх давати дитині. Розвивали як могли самі – лікувальна фізкультура, масажі, логопеди і дефектологи. Результати були. Але мова не йшла. Вона пальчиком відповідала, укала і угукала, інтелект є, мозок працює, але мова не йде.

Ева с мамой

Поштовхом для мови і ходьби став курс у професора Рахманова Вагіфа Мамедович. Про нього я дізналася від такої ж «шаленою» в хорошому сенсі і люблячої матусі як я. Вона розповіла про серйозні результати свого сина, діагноз аутизм, на якому наші міські лікарі в принципі ставили хрест в плані розумового розвитку. Але після кількох курсів лікування у професора Рахманова, хлопчик не тільки заговорив, їй вдалося відправити його в загальноосвітню школу, підтягти навчання і соц навички практично до норми.

Що стосується нас, до професора Рахманова ми приїхали в 5,2 року. Крім «А» і «Угу» з промови нічого не було, іноді прорвалося «Па-па-па». Не буду перебільшувати, але нашу історію знають уже багато батьків, з якими ми познайомилися на наступних курсах лікування, але найголовніше і важливе, на 7й день лікування у професора моя дочка сказала пропозицію з трьох слів: «Діду, йди їсти!». Це був початок нашого одужання. На наступних курсах лікування у професора результати були очевидними: дитина почала «базікати», перебиваючи нас з чоловіком! Говорила все, від віршів до математики!

Єва з батьком і професором Рахманова, під час лікування

Начебто такої сильної затримки і не було. Йшлося, дрібна моторика поліпшувалася, навіть хода змінювалася з кожним курсом. До 7 років нам вдалося дотягнутися до масової школи. Це наша велика перемога і заслуга професора. Ми пішли в підготовчий клас, звичайної школи але з логопедичних ухилом. Єва побудована, стрибати не навчилася але ходила практично без побоювання (був якийсь страх відірватися але з кожним днем ​​все впевненіше давалися самостійні кроки).

Почали вивчати англійську, читати і малювати. Можу сказати з упевненістю, ми вийшли в норму (хоча багато роботи робили попутно, деякі нюанси з логопедом і дієти були присутні, але це вже не ті проблеми, з якими ми в перший раз приїхали до професора! І знаєте, що найдивніше, діти як ніби самі розуміють, що їм потрібно, тому до професора Єва завжди їхала з задоволенням, її не потрібно було вмовляти – «Професор мій друг!».

Але біда підкралася тоді, коли ми її вже й не очікували. Закінчивши підготовчий клас, раздружівшісь з дітками (раніше спілкування закінчувалося на дорослих), навчившись грати іграшками (з дитинства грала кухонним посудом та іграшки не сприймала), навчившись ходити, писати, читати і сприймати зовнішній світ, до лікування у професора Рахманова у Єви був аутичний спектор і страхи. Наша дівчинка, з вини і халатності лікаря нейрохірурга, впала в кому.

Забився шунт, його потрібно було екстрено замінити, але нейрохірург, як потім виявилося недодіагностіровав дитини, відпустив нас додому, ніби то з неполадками шлунка. А через кілька днів, доньці стало остаточно погано, вона втратила свідомість і впала в кому. Не буду заглиблюватися, що ми пережили, все страхи і скільки це коштувало і що перед нами навіть не вибачилися, а списали це на збіг обставин, ні матеріальної допомоги ні моральної ми природно не отримали.

Але найстрашніше, що безграмотних лікарів все більше, а ті, хто дійсно щось розуміють і знають, одиниці. За останній рік ми лежали в 4-х лікарнях, і як приємно коли зустрічаєш дійсно лікаря, люблячого дітей, людини на своєму місці. Але таких вкрай мало.

Ну що ж, тепер все з початку. Слава Богу ми вижили, зараз чекає довгий шлях реабілітації. Звичайно, як тільки наш невролог дозволила дорогу і переїзд, ми поїхали на курс до професора!

Все спочатку: говорити, пити, сидіти і т.д. Але надія є. Поки ми пройшли 1-й курс лікування ЗПР в липні 2018 р.
Привезли лежачого, апатичного дитини, а їдучи вже махали рукою, відповідали кивком голови «так, ні або не знаю», навіть показала професорові «клас», піднявши кульочок вгору.

Єва після лікування професора Рахманова

Сьогодні середина серпня, Єва вже говорить «Папа», «Пі-пі, пу-пу». Це початок, попереду багато роботи, але за допомогою лікування у професора ми все подолаємо і повернемося до «Нормі».

Може щось не дописала або не розказала, якщо у вас є питання, телефонуйте, із задоволенням відповімо або підкажемо.

Батьки Єви,
Катерина, + 38-050-546-05-36
Володимир, + 38-067-907-61-92
м. Київ, Україна