Я мама із Києва, були на першому курсі у лютому цього року. У сина був гострий невроз, із симптомів:
– раптові — поїв та блювання,
– часте сечовипускання,
– зависання,
– часте моргання,
– відключення слуху/не реагував на звернене мовлення,
– аутоагресія,
– навмисна брехня,
– постійна напруженість,
– уразливість,
– відстороненість з матір’ю,
– та багато іншого.
Багато цих проявів я взагалі не вважала «симптомом», а частиною характеру та складного життєвого шляху дитини.
Але дива ці прояви пройшли! Фізіологічні прояви почали йти з 3-го дня лікування, прояви нервового характеру так само йшли на очах.
Після приїзду додому пішов відкат, за словами самого сина — йому «бракувало лікаря». Але сієсти місяць, я помічаю небачену до села вдумливість, розуміння, стресостійкість, пішли мелет образи, перестав все сприймати на свій рахунок, перестав себе шкодувати, став набагато сконцентрованіший, менш тривожний, результат на обличчя. Якість життя мого сина зросла у рази, і він сам цьому дуже радий і бачить прямий результат допомоги Вагіфа Мамедовича.
Ми дуже вдячні, цей шанс і Божа рука на плечі професора дозволили нам дивитися у майбутнє, знизить градус депресії та «нестерпності» того, що відбувається.
Дякую, неодмінно їхатимемо на другий курс!
Всім здоров’я та спокою в сім’ях!
Захворювання почалося різко, так. Хоча причина, думаю, зрозуміла: я одна виховую дочку, все на мені: і робота, і побут, і перевірка уроків і т. д. Переживала дуже, хвилювалася, перебувала в хронічному стресі. Чесно кажучи, і поїсти не було коли, та й готувати особливо часу не було, головне — щоб донька була нагодована. Отак я й жила, організм не витримав, «відповів» хворобою. Це захворювання як результат мого способу життя.