Дорогий професоре! Я хочу висловити свою глибоку вдячність.
Після лікування, не було жодного нападу панічних атак, навіть страшно говорити, а раптом знову будуть.
Коли я проходила лікування, були жінки як я, з нападами які просто не дають жити. Коли ти не можеш встати з ліжка, коли постійна нудота і шматок не лізе в горло, коли боїшся навіть думати. Тому що після найменших емоцій, вилітає серце, то боїться, то в жар кидає, коли посеред вулиці починається блювота і підкошуються ноги і не ти запихав транквілізаторами, коли ти боїшся чи не випити ліки і ходиш як зомбі.
Слава Богу!
Я не приймаю ніяких заспокійливі, типу лірика, або гідозепам, або золофт.
Уже 2 місяці, пройшла 2 циклу лікування.
І ось вже 2 місяці я живу нормальним життям.
А до професора я потрапила прямо з під крапельниць.
Я скасувала всі препарати.
На той момент.
На 1 курсі лікування. Були загострення. Але завдяки щоденним ІРТ це пройшло непомітно.
Змінилося якість якість життя. Так звичайно я працюю над собою, але найголовніше пішов страх.
І немає нападів, навіть якщо я з ким то по лаюся, або порадію, тобто емоційно.
Зі мною все в порядку, я не наглативаюсь ліків, що загасити гарячки в тілі або напади підвищення тиску.
Цього більше немає. Дякую Богові, завдяки професору.
Я живу.
Може я написала трохи сумбурно. Але від чистого серця.
Може кому то той же погано.
Тому ділюся своїм досвідом !!!!!!
Захворювання почалося різко, так. Хоча причина, думаю, зрозуміла: я одна виховую дочку, все на мені: і робота, і побут, і перевірка уроків і т. д. Переживала дуже, хвилювалася, перебувала в хронічному стресі. Чесно кажучи, і поїсти не було коли, та й готувати особливо часу не було, головне — щоб донька була нагодована. Отак я й жила, організм не витримав, «відповів» хворобою. Це захворювання як результат мого способу життя.