Доброго дня, любий Професоре. Ми – з Криму, м. Ялта. Дякуємо Вам від усієї нашої родини за друге народження нашої дитини! Ми абсолютно щасливі, у нас цілком здорова дочка, Софії скоро 12 років. Все у нас добре, всі живі та здорові. Софія добре навчається у школі, малює, веде свій канал на Ютубі, готує (з останніх досягнень – це млинці). Причому перевертає їх у повітрі, підкидаючи нагору. Я відмовляюся їй пекти, щоб не одужувала, а вона сама йде і собі смажить. А пам’ятайте, із чим ми до Вас приїхали у 2013 році?
Наша дитина – жертва щеплень. До року Софія нормально розвивалася, допоки ми не зробили їй перше щеплення. Дочка почала деградувати, перестала посміхатися, дізнаватися про близьких і постійно кричала. Звернули увагу на відхилення у розвитку у 2 роки та звернулися до лікарів. Діагноз був наче вирок: у Софії аутизм. Доньці призначили ноотропи, різні препарати — кортексин, соліан, глютамінову кислоту, церебролізин, когітум та ін. Результату не отримали, але повністю порушили обмін речовин, убили підшлункову та печінку. Наразі маємо великі проблеми. Після прийому препаратів дитина різко погладшала за короткий час на 7 кг і вага додавалася. Пройшли обстеження – інсулінорезистентність (при нормі 5 – 20 од., у неї – 85 од.). Якби знали про наслідки цих препаратів, ми б ніколи не стали вбивати здоров’я нашої дитини.
Я сама викладач, доцент, кандидат педагогічних наук. Софії було 3,3 роки, коли ми звернулися до професора Рахмана. Із чим ми звернулися до професора вперше? Софія не розмовляла, мала третій ступінь порушення слуху, не реагувала на звернену мову, страждала на енурез, енкопрез, косоокість, порушення сну. Ми стали змученими та нещасливими батьками.
У нас не було навіть вказівного жесту, постійні крики, їжа лише з пляшечки, «глухота», відсутність усвідомленого погляду, не було натяку на інтелект. Ми не спали (тато катав півночі на машині порожнім містом, щоб дитина поспала пару годин). Вона ходила лише гола, була боязнь води, механічних звуків, агресія (била і кусала і себе, та інших). Була не здатна до навчання. Все і не пригадаєш… Цей період можна назвати просто КОШМАР І ЖАХ!!!
Говорити почали на 5 етапі лікування, через 1,5 роки від початку лікування (до 5 років). То були окремі слова. Але, за спеціальною методикою професора, з першого навіювання в нас було записано: «Сподіваюся, що ти скоро зможеш сама запитати, сказати, все що ти хочеш». Ми хоч би стали розуміти, що їй потрібне. А то лише крики цілими днями.
Ми не віддавали її в дитячий садок, поки не навчилася говорити. І ходили до садка півроку перед школою, у денну групу на 3 години на день, без харчування. У нас були проблеми з їжею та туалетом, і ми не могли залишити її на цілий день. Софія була неконтактною дитиною, могла тільки вдарити чи вкусити. У дитячому садку мало спілкувалася з дітьми та трималася особнячком. Займалася добре, завдання виконувала все і найшвидше. Мабуть, їй це не дуже подобалося і щоб швидше все закінчилося, вона швидко все вирішить, сліпить, намалює та кричить: “Свобода папугам”!
Звичайно, це стало можливим після лікування в Інституті. Спочатку Софія виривалася, кидала у педагога стільці, кусалася, билася тощо. Потроху ситуація вирівнювалася, і приблизно через рік ми змогли по півгодини — годині займатися з фахівцями.
За методикою професора I курс складається із IV етапів. У кожному етапі лікування різне. Ми пройшли 15 етапів. Лікувались з 2013 по 2020 рік. Перший рік 3 рази на рік, потім 2 рази на рік. Повністю стали здорові після 12-го етапу, вірніше, III курсу, і ще 3 рази приїжджали на підтримуючу терапію на 7-10 днів.
Щоправда, зараз боремося із зайвою вагою. Вона розумна людина і розуміє, що треба щось робити. Намагається: і бігова доріжка та фізичні навантаження, але проблема залишається. Але Софія вірить, завдяки батькам, що незабаром підросте і стане стрункою, як берізка. Дякуємо Богу за зустріч із Професором!!!!
Стала одужувати дитина — і ми, батьки, теж позбулися своїх хвороб. Я вже й забула, як приїхала на лікування на знеболювальні, у корсеті. Професор має знімок мого хребта до лікування (грижа хребта, вердикт: тільки операція) і після лікування — грижі немає. Тато Зіновій приїхав з артрозом суглобів, зараз бігає, хоч і додав ваги, буває, що коліна ниють, але не скриплять, не горять, не болять. Спасибі Професору, вся сім’я зцілилася! Ми щодня дякуємо йому за РЯТУВАННЯ нас усім від страшного лиха. Яке щастя мати здорову дитину і радіти її успіхам!! ДЯКУЙ Професору за життя!!
Якщо Ви прийшли до Професора і працюєте, обов’язково буде результат! Якщо таку складну дитину, як наша Софія, Професор підняв, витягнув з небуття, то ваші обов’язково будуть здорові та щасливі!!! А разом з ними і ви знайдете радість і впевненість у завтрашньому дні.
Наше життя поділено на 2 частини: до зустрічі з професором та після. Довгий шлях, багато роботи зроблено, ми змінилися, поміняли світогляд, форму спілкування з дитиною, прочитали всі Ваші книги — це наш настільний посібник чи навіть Біблія. Ваш талант зцілювати безнадійно хворих, Ваше мистецтво вселяти Віру в батьків, терпляче нас вести до Цілі неможливо оцінити! Ми дякуємо Вам за Життя, яке Ви подарували нашій дитині, дякуємо за те, що ми живемо тільки завдяки Вам, і розуміємо, що якби Ви не підняли нашу Софію, то не було б не її, ні нас… Низький Вам уклін , довгих років життя і більше виконавчих, самовідданих батьків, які так само, як і ми, сліпо вірили в зцілення своєї дитини, виконуючи всі Ваші настанови та рекомендації. Ми Вас дуже любимо і щодня молимося за Ваше здоров’я.