Сьогодні в нашій родині особливий день – 10 років виповнюється старшому синочкові Кирюшу. Не хочеться перераховувати всі наші колишні проблеми: розлад аутистичного спектру (РАС), алалія (ЗПМР), гіперактивність (СДУГ) та інші. Сьогодні у мене особливі почуття. Ми багато чого досягли, а мова у Кирюши з’явилася завдяки професору Вагифу Мамедовичу.
Почав розмовляти через 2 тижні після 1 циклу лікування. Багатьом батькам здається, що з’явиться мова – вирішаться всі проблеми, але після цього все тільки починається! Ми лікувалися у професора і поміняли 3 садка, 2 рази сходили в 1 клас. Зате тепер Кирюша вчиться по одній з найскладніших програм, яка випереджає на 1 рік. Так, успіхи різні, до сих пір не любить виступати перед класом, не любить вчити вірші, зате з математики він один з кращих в класі. Сьогодні свято не тільки у нас. Кирюшина соціалізація, його знання – це результат роботи педагогів, нас батьків й звичайно професора. Якби у Кирюши не було поліпшень, я б не наважилася на третю дитину )))
Спасибі всім за внесок в моєї дитини, за віру в нього. Дорогу здолає той, хто йде.
Всім батькам сил і терпіння, Вагифу Мамедовичу — Здоров’я і здійснення всіх планів!
Наше життя розділене на 2 частини: до зустрічі з професором і після. Довгий шлях, багато роботи зроблено, ми змінилися, поміняли світогляд, форму спілкування з дитиною, прочитали всі ваші книги.