Сенсоневральні порушення слуху виникають внаслідок порушення функцій внутрішнього вуха або слухового нерва, який відповідає за передачу сигналів із внутрішнього вуха до мозку.

Головним симптомом сенсоневральної приглухуватості є зниження слуху. Часто виникає після перенесеного ГРВІ, психоемоційного стресу, інтоксикацій. Уражатись може як одне вухо, так і обидва одночасно.

Сенсоневральні порушення слуху часто супроводжуються шумом у вусі: може бути як високочастотним (дзвін, писк, “зуммер”, “шипіння”), що частіше, так і низькочастотним (гул).

Розроблена медико- та психосоціальна (психотерапевтична, психологічна) методика реабілітації – це комплекс заходів, спрямований на стабілізацію та нормалізацію психічних функцій, мобілізацію резервних можливостей слухового аналізатора, поліпшення гостроти слуху, уваги, розбірливості мови та соціальної адаптації в мікро- та макросередовищі.

Методика заснована на використанні виключно фізіологічних та компенсаторних можливостей організму, активації функціонування внутрішнього вуха та неушкоджених центральних відділів слухового аналізатора в умовах виключення зорової функції.

Використання методики не вимагає прийому лікарських препаратів або їх вкрай обмежений симптоматичною терапією.

Важливою особливістю методики є те, що у всіх реабілітаційних заходах беруть активну участь близькі родичі хворого. Це дозволяє покращити їх психологічний стан у зв’язку з тяжкою хворобою близької людини, усунути невротичні та соматоформні (психотичні та непсихотичні) розлади, забезпечити сприятливий морально-психологічний клімат у сім’ї та, тим самим, оптимізувати реабілітаційний вплив на пацієнта.